Колись мультиварка уявлялася господиням виключно з кашами-розсипчанками та густими першими стравами, аж поки хтось із допитливих кулінарів не наважилась вилити в чашу бісквітне тісто. Тепер випічка в мультиварці стала таку ж звичну справу, як і тушкована картопля.Замкнутий простір, рівномірне прогрівання та підвищена вологість всередині створюють умови, за яких навіть примхливе дріжджове тісто не вередує, а кекси майже ніколи тріскаються верхом. Утім, є нюанси, без яких найсмачніша затія перетворюється на непропечений корж. Саме про ці деталі й йтиметься далі — без зайвих слів, лише практичні висновки.
Головна відмінність полягає в нагрівальному елементі, змонтованому знизу. Жар йде від дна чаші, тому низ пропікається значно активніше за верх. Верхню скоринку по суті, нема чому формувати, адже кришка приладу як правило не має потужного тену. Ось чому випічка з мультиварки часто виходить білястою на вигляд, хоча всередині вже повністю готова. Інший бік — герметичність. На відміну від духовки, де волога виходить крізь щілини, у мультиварці пара залишається в чаші, створюючи ефект водяної бані. Це запобігає пересиханню, але водночас потребує дещо меншого об’єму рідини в рецептурі. Якщо спробувати класичний рецепт кексу й без змін перекласти його в чашу, можна отримати мокруватий м’якуш, що схожий на пудинг. Практики радять зменшувати об’єм молока чи кефіру приблизно на 10–15 відсотків, якщо готуєте випічку в мультиварці вперше за не перевіреним власноруч рецептом. Окрім того, слід враховувати на потужність конкретної моделі: прилади на 700 Вт і 1000 Вт поводяться по-різному, і час випікання треба коригувати під власний апарат.
Найбільш передбачуваний результат дає густе, ледь текуче тісто — те, що повільно сповзає з ложки, а не ллється струменем. Мова насамперед про бісквіт на олії, сметанні кекси, сирні запіканки та манники. Тісто рідшої консистенції для шарлотки теж вдається, однак у ньому яблука нерідко осідають на дно, створюючи вологий прошарок. Дріжджові пироги в мультиварці — окрема історія: через відсутність сильного верхнього жару вони не підрум’янюються, тож доводиться перевертати виріб у процесі або допікати під кришкою, перевернувши догори дном. Пісочне тісто теж пристосовують, хоча розкачати в чаші не надто зручно — краще сформувати корж руками й зробити невеликі бортики. Окремо варто згадати про заварне тісто: профітролі та еклери в мультиварці спекти можна, але вони майже не піднімуться без конвекції. Тому початківцям радять розпочинати практику з випічкою в мультиварці саме з бісквітних варіантів, які прощають дрібні помилки й стабільно виходять пишними. Шеф-кондитер невеликої сімейної пекарні підказує: якщо додати до тіста чайну ложку кукурудзяного крохмалю, структура м’якуша стає дрібнопористою й пружною, а ризик осідання після вимкнення зменшується.
Майже в кожній моделі є режим «Випічка», який автоматично тримає температуру в діапазоні 160–180 градусів. Проте на практиці реальний нагрів може відрізнятися, тому знавці радять застосовувати кухонний термометр хоча б на етапі знайомства з новим приладом. Поза базовою програмою, часто використовують такі режими:
Багато господинь комбінують режими: спочатку вмикають «Випічка» на 40 хвилин, потім залишають на «Підігріві» ще на 10–15 хвилин, якщо шпажка волога. Такий підхід рятує, коли тісто надто важке або в чаші багато фруктів. Ключове правило — не піднімати кришку перші 20 хвилин готування, інакше бісквіт неминуче впаде — стрибок тиску та температури руйнує повітряні бульбашки. Виробники техніки в інструкціях зазвичай наводять базові рекомендації, проте реальні тонкощі проявляються лише на практиці. Більше нюансів щодо підбору режиму для конкретного типу тіста можна знайти в , яку ми опублікували минулого місяця.
Повітряний бісквіт у чаші перестав бути лотереєю, щойно кулінари збагнули послідовність дій. Насамперед яйця мають бути кімнатної температури — холодні гірше збиваються й дають менш стійку піну. Цукор варто перетворити на пудру або взяти дрібнокристалічний, тоді він швидше розчиняється, не обтяжуючи масу. Збивати білки й жовтки разом чи окремо — питання вічне, проте для мультиварки краще працює метод роздільного збивання: так тісто насичується більшою кількістю повітря, що перекриває відсутність конвекції. Борошно просіюють тричі, обов’язково, насичуючи його киснем, і вводять у яєчну суміш лопаткою рухами знизу вгору. Ніяких міксерів тепер — лише акуратне перемішування, щоб не зруйнувати бульбашки. Чашу змащують вершковим маслом і трохи припиляють борошном або манкою; популярний зараз «французький сорочка» з масла та цукру теж працює, даючи легку карамельну скоринку. Виливають тісто й одразу ставлять у розігріту мультиварку. Готовність перевіряють дерев’яною шпажкою: вона має вийти сухою, але на дотик м’якуш може здаватися трохи пружинистим. Після сигналу бісквіт залишають із відкритою кришкою на 5 хвилин, щоб він відпочив, а вже потім виймають. Цей короткий відпочинок запобігає різкому стисканню й осіданню середини.
Бліда скоринка не подобається багатьом, хто тільки починає освоювати випічку в мультиварці. Один із простих прийомів — перевернути готовий корж і на кілька хвилин увімкнути режим «Смаження» без кришки. Треба лише стежити, щоб не пересушити. Інший підхід — використовувати в тісті інгредієнти, які самі по собі дають колір: какао, розчинна кава, мед або навіть трохи паленого цукру. Сира середина найчастіше трапляється через надто товстий шар тіста. Мультиварка не призначена для високих пирогів, тому якщо дуже хочеться спекти об’ємний бісквіт, його розрізають на коржі вже після випікання, а не намагаються підняти тісто на всю висоту чаші. Соковиті фрукти й ягоди варто обваляти в крохмалі перед додаванням, інакше навколо них утвориться сирувата зона. Ще одне спостереження: чаша мультиварки нагрівається нерівномірно, тому десь на тридцятій хвилині варто обережно розвернути чашу, якщо конструкція дозволяє. Це не передбачено інструкціями, але на практиці допомагає уникнути ситуації, коли один бік уже засмаг, а другий ледь пропікся. Якщо по завершенні циклу зубочистка виходить із вологими крихтами, не поспішайте додавати ще 20 хвилин одразу — краще запустити «Підігрів» на 15 хвилин. Такий м’який догрів рідко призводить до підгоряння низу, а от повторний запуск «Випічки» може зіпсувати всю справу.
Зрештою, очевидно, що мультиварка не конкурує з професійною духовкою, але відкриває зовсім інший шлях до смачної домашньої випічки. Сильними сторонами лишаються — стабільна вологість, мінімум нагляду й відсутність підгорілих країв. Варто тільки пристосувати рецептуру, потоваришувати з режимами й не боятися експериментувати з перевертанням. Тоді навіть буденний кефірний пиріг набуває оксамитової текстури, яку рідко зустрінеш у звичайній печі, а бісквіт виходить настільки високим, що викликає гордість у того, хто його замісив.